РОЗБАЗІ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., зневажл. Захопитися базіканням, забувши про все інше. — Та що ж се я розбазікалася? Базікай, базікай, дурна, а діло хай само робиться (Мирний, III, 1954, 306); Ні, бувайте здорові, а то я розбазікалась без краю (Л. Укр., V, 1956, 141); Поручник Дуб розбазікався про надзвичайне враження, яке на нього справила ця зруйнована війною країна (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 495); // Почати базікати, говорити не те, що треба. А хто годував їх [воїнів], як не ці жінки, хто від зорі до зорі працював для фронту..? Вони, звичайно, вони. А він розбазікався, такий невдячний! (Гур., Новели, 1951, 41); Як тільки хтось із бійців нарікав на погану їжу в запасному полку, лаяв причіпливих командирів.., йому говорили: — А чого це ти розбазікався? Хочеш до Махоткіна? — і боєць відразу ж затихав (Тют., Вир, 1964, 342).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 601.