РОЗ’Ї́ЖДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗ’Ї́ЗДИТИ, ї́жджу, ї́здиш, док., перех., рідко.

1. Частою їздою торувати, укочувати, робити придатним для проїзду (дорогу, шлях і т. ін.).

2. Псувати, робити непридатним для проїзду (дорогу, шлях і т. ін.). Роз’їздили греблю (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 687.