РО́ЖА, і, ж.

1. (Malva L.). Багаторічна декоративна рослина родини мальвових з високим стеблом та великими яскравими, різних кольорів квітками, зібраними в китицеподібне суцвіття. Високими стеблинами рожа червона стоїть, а синенькі паничі кручені круг неї в’ються… (Гр., II, 1963, 372); Зразу ж за тином буйно цвіли рожі червоними квітками (Головко, І, 1957, 106); — Гладіолусів і в нас не густо, оце, мабуть, тільки в тебе. В нас коло хат більше рожі сіють, ти ж бачила, біля школи їх у нас повно: цупкі, високі женуть… (Гончар, Тронка, 1963, 168).

Соба́ча (польова́, ди́ка) ро́жа (Lavatera L.) — багаторічна невелика рослина перев. з рожевими квітками родини мальвових, яка росте у лісостепових та степових районах. Там, по луках,.. кивала сірими вітами собача рожа і на горохах сиділи, як метелі, біло-рожеві, червоно-сині і жовтогарячі квіти (Коцюб., II, 1955, 215); На високій могилі, у головах дівчини, виринула червона галузка з дрібними зеленими листочками й розрослася у корч польової рожі (Кобр., Вибр., 1954, 172); Знов дика рожа цвіте, жовтіє запилюженими пелюстками — цупка, запорошена, живуча (Гончар, Тронка, 1963, 183).

2. розм. Те саме, що ро́за 1, 2. Серед саду купа пальм, під пальмами кіоск. По обидва боки кіоска, між кущами рож, олеандрів, кипарисів два фонтани (Н.-Лев., II, 1956, 446); Квіток тут [в Сан-Ремо] взагалі не жалують, бо на їх тут «не голодні». Навіть на бульварах нікому не боронять зривати рожі, скільки хто хоче, бо з тих рож тут живоплоти роблять, і вони цвітуть цілий рік (Л. Укр., V, 1956, 385); — Чим твої коси так пахнуть?.. — Квітами? Чи не рожею? Бо в її пелюстках я варила собі кісники (Стельмах, І, 1962, 144); * У порівн. Стріла Наталю стара хлібом-соллю [хлібом-сіллю]: — Господине моя молодая! Нехай же тебе господь щастить долею й здоров’ям! Щоб була здорова, як вода, а багата, як земля, а хороша, як рожа! (Вовчок, І, 1955, 98).

Гайова́ ро́жа, рідко — шипшина. Із-за темного дуба то калинова вітка витягнеться й червоний китяг ягід горить, як жар, то колюча гайова рожа покаже дрібні листочки й пахучу квіточку (Вовчок, І, 1955, 100); Па́нська (по́вна) ро́жа — троянда. Од причілка цвів кущ панської рожі (Н.-Лев., І, 1956, 82); * У порівн. — Ой у мене мила, як червона калина, А така хороша, як повна рожа (Чуб., V, 1874, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 598.