РОДОДЕ́НДРОН, а, ч. (Rhododendron L.) Рід вічнозелених, рідше листопадних, з великими квітками різного забарвлення чагарникових рослин родини вересових, які ростуть у гірській місцевості і розводяться як декоративні. Кине дівча на воду снопик гірської ожини чи рододендрона: — Пливи! (Гончар, Дорога.., 1953, 59); Рододендрон жовтий (азалія понтійська).. зустрічається у вогких і мокрих дубово-соснових лісах у східній частині Західного Полісся (Бот. ж., X, 2, 1953, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 597.