РОДИЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм. 1. з ким. Вступати у родинні стосунки, зв’язки з ким-небудь. Дуже не хотілося Матвієві втручатися в сердечні справи сина, а родичатися з Гузирями — ще дужче (Чорн., Пісні.., 1958, 65).

2. Підтримувати родинні стосунки, зв’язки, визнавати спорідненість з ким-небудь. — Ну, вже тут, знаєш, не минеш і Дениса… Хоч ти його й не полюбляєш, та таки ж він тобі брат, то треба вам родичатися… (Гр., II, 1963, 337); Стала [тітка Домаха] його невінчаною дружиною. Пан Безобразов мав невеличкий маєток.. Ні з ким із рідних тьоті Домахи не родичався (Панч, На калин. мості, 1965, 26).

3. перен. Ставати кому-небудь близьким, рідним звичками, поглядами і т. ін.; зближуватися з кимсь. Свій комісар, своє село, як одна родина. Може, тому й призначають сторонню людину, щоб не родичався з нашим братом? (Ле, Ю. Кудря, 1956, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 596.