РОГОВИ́К, а́, ч.

1. Щільна, зерниста гірська порода бурого або сірого кольору, що утворюється внаслідок діяння магми на породи. Роговик — кварц, схожий на ріг. Тонкозернистий або цілком щільний. Буває сірий, жовтий, бурий, червонуватий або зовсім чорний (Курс заг. геол., 1947, 55); В пробах магнетизованих роговиків установлена наявність природного відновлювача (Геол. ж., XIII, 1, 1953, 10).

2. (Cerastium L.). Багаторічна трав’яниста декоративна рослина родини гвоздикових з вузькими листочками та білими квітками. На міждернинних плямах [типчаково-ковилових степів] весною густо ростуть ефемери: вероніка весняна.., роговик український (Рослин. Нижн. Придніпр., 1956, 11); Тут [в Кам’яних Могилах] трапляється ряд рослин гірського характеру, як.. роговик болгарський (Укр. бот. ж., XIII, 2, 1956, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 591.