РОБІТФА́КІВСЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до робітфа́к і робітфа́ківець; // Належний робітфаківцю. Тепер вона отут перед ним — в пристойному одязі з робітфаківським квитком у кишені, — ця квола білява дівчина… (Сміл., Зустрічі, 1936, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 586.