РО́БЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до роби́ти 1-5. Данило Харитонович божився, що чобітки роблені «на замовлення», і божився, аж доки розійшовся базар (Панч, В дорозі, 1959, 13); Вже в першому вірші книги [Є. Плужника] звучать мотиви, характерні для всього її змісту чи, точніше, для остаточних висновків, роблених поетом з його роздумів (Не ілюстрація.., 1967, 265); // безос. присудк. сл. ро́блено. Російська армія закопалась у землю. Старі — з чотирнадцятого року — окопи заглиблено до двох метрів,.. бліндажі пішли у підгрунтя на три, накати роблено тепер тільки в чотири шари (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 62).

2. у знач. прикм. Позбавлений природності; удаваний. По його зітханню, робленому, нещирому, я вгадую, що він мав казати щось гостре, цікаве (Вас., II, 1959, 97); Обличчя самурая розпливається в роблену посмішку (Довж., І, 1958, 120); Який же він неприємний, цей нахаба.. Все в ньому роблене — самовпевнена пихатість, зухвала настирливість, солодова улесливість (Хижняк, Невгамовна, 1961, 311); // Позбавлений щирості, відвертості; нещирий. В неї на виду, на очах не щире клопотання, не щире жалкування, а якесь роблене… (Н.-Лев., IV, 1956, 237); — По правді сказавши, Доро, — ..мені твоя.. приязнь до тої дівчини видається потрохи робленою (Коб., III, 1956, 57); // Штучний, ненатуральний. Лиш зрідка думку стверджує він [В. І. Ленін] рухом, найбільший ворог робленій красі, нещирості й зітханням слабодухим (Голов., Поезії, 1955, 219).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 587.