РОБ, а, ч.
1. В оруд. в. одн. у сполуч. з прикм. уживається в знач.: спосіб. А прокинувшись від сону, Здіймем зараз страмну бучу,.. Доки тим звичайним робом Не загубим в кінець краю (Граб., І, 1959, 155); А пити прихитрявся [чолов’яга] досить дивним робом, так, що чаша заступала йому обличчя (Загреб., Диво, 1968, 115).
Свої́м (його́ і т. ін.) ро́бом роби́ти — діяти, чинити, поводитися за власним (його і т. ін.) розсудом. Мій батько був чоловік дуже відмінний од інших наших селян і любив робити все своїм робом (Гр., І, 1963, 292); Така думка, що нехай люди його робом роблять, то усе добре буде (Вовчок, І, 1955, 214); Таки́м ро́бом: а) отак, таким чином. Кождий дбає тільки про себе, не розуміючи того, що таким робом роздроблюються їх [громадські] сили, ослаблюється громада (Фр., VI, 1951, 7); б) (у знач. вставн. сл.) отже, отож. Якийсь гурт молоді ходить між яток і співає.. Таким робом, окрім сидячих і стоячих, є ще й ходячі хори (Коцюб., II, 1955, 241); Ходи́ти лихи́м ро́бом — діяти несправедливо, чинити погане, недобре; Ходи́ти чи́стим (пра́вим) ро́бом — діяти, чинити, поводитися як належить, по-справедливому. Я хоч і не майстерна людина, дак учу своїх діток ходити чистим робом. Як хліба спекти, подоїти корівку… нема своєї, дак на хазяйчиній учись (Барв., Опов.., 1902, 435); Яки́м (нія́ким, яки́мсь) ро́бом — як (ніяк, якось). — Переночуємо тут? — Ні, я додому, — підвівся з саней Мар’ян. — Додому?! То яким робом? — ще голосніше і недовірливо крикнув фурман (Стельмах, І, 1962, 173); Коли ж він грав веселої, ніяким робом не могли слухачі на місці вдержатись, бо гналися в танець (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 70); В житті й такі випадки є: Якимось робом диким Великий муж малим стає, Малий стає великим (Воскр., Подивись.., 1962, 7).
2. заст. Робітник. — Поглянь бо, серце, що тамечки роби мої роблять (Сл. Гр.); — Не роби твої, щоб помикав нами! — ошалілими очима блиснув хлопець на купця (Загреб., Диво, 1968, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 582.