РИ́ТИСЯ, ри́юся, ри́єшся, недок.

1. Розривати, розпушувати що-небудь рихле або сипке, копатися в ньому. Раз півень, риючись даремно у садку. Побачив ворох жита на току І зараз кинувся туди хазяйнувати, Ще й Курочку покликав помагати (Гл., Вибр., 1951, 154); І житла, і люди, що вічно риються в землі, прийняли, ввижалось Раїсі, колір землі (Коцюб., І, 1955, 309); Біля хлівчиків то тут, то там рилися поросята, греблися кури (Хор., Ковила, 1960, 14).

2. розм. Перебирати, перекладати, ворушити що-небудь, шукаючи щось. Мотря, стогнучи, встала, відхилила скриню, довгенько рилася, поки знайшла гроші (Мирний, І, 1949, 242); Дома, в своїй робочій кімнаті, Карл застав чотирьох штурмовиків. Вони рилися в його майстерні (Ле, Опов.., 1950, 61); — От зараз я розшукаю їхній список, вони всі в мене переписані, — заметушився хлопець і почав ритися в своєму портфелі (Ів., Вел. очі, 1956, 92).

3. розм. Переглядати твори, книжки, вивчати їх, дістаючи потрібну інформацію. І тепер вони тут сидять, у книжках риються, всю велику.. невпорядковану бібліотеку отця Попеля до коріння перевертають та шукають, що кому потрібно (Л. Укр., V, 1956, 369); Улас гарячково рився в підручнику, шукаючи ті місця, де описується значення.. терміна (Тют., Вир, 1964, 52).

4. перен. Докладно аналізувати що-небудь. Оце рився [Артем] в спогадах про своє з батьком життя і як живий весь час перед ним був отодішній батько (Головко, II, 1957, 391); Як він не рився в них [сказаних словах], як не чіплявся, він не знаходив там чогось особливого, що б могло смертельно образити людину (Тют., Вир, 1964, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 542.