РЕ́ШТКА, и, ж., рідко. Те саме, що ре́шта 1, 4. Останні кущі лягли під сокирою, вогонь нищив вже рештку (Коцюб., І, 1955, 219).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 526.