РЕЦЕПТУ́РА, и, ж.

1. Сукупність відомостей про виготовлення і призначення ліків.

2. розм., рідко. Те саме, що реце́пт 1. — Що за горе, що за лихо?.. Чим я зможу, пособлю, — Зайця вашого люблю. Дайте вашу рецептуру, — Йде до ліків дятел бурий (Стельмах, V, 1963, 367).

3. Сукупність відомостей про склад і спосіб виготовлення будь-якої суміші, розчину, страви і т. ін. Науковці інституту [хімії високомолекулярних сполук] розробили рецептуру поліуретанових лаків та емалей. (Вісник АН, 1, 1971, 3); З’явилися нові види харчової сировини, для яких потрібно було ввести нові види обробки, нові кулінарні рецептури (Технол. пригот. їжі, 1957, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 521.