Про УКРЛІТ.ORG

рефрен

РЕФРЕ́Н, у, ч.

1. літ. Рядок або кілька рядків, які повторюються в кінці кожної строфи чи групи строф. Рефрен у вірші П. Тичинице немовби крила вірша, що дають розмах думці, причому рефрен цей міцно входить у композиційну структуру твору (Рад. літ-во, 7, 1967, 46); // У прозових творах — фраза, яка повторюється, щоб наголосити певну думку, звернути на неї увагу. Кожний розділ твору має свої рефрени так само, як їх мають багато народних пісень (Мова і стиль «Вершників», 1955, 71); // Слова пісні, що повторюються після кожного куплету; приспів. Рефрен у пісні «Чи я тобі, дочко, добра не бажаю» нагадує народні голосіння (Укр. клас. опера, 1957, 197); Не менш важливу роль, аніж заспів у пісні, відіграє рефрен, чи приспів, який нерідко має свою цілком самостійну словесну та музичну завершеність і щоразу мовби уточнює, підсумовує попередні емоції (Рад. літ-во, 5, 1958, 26); // перен., розм. Те, що постійно повторюють, про що постійно говорять. «Я не силую», «я маю», «мені вільно»,ось вічний рефрен усіх ліберальних бесід (Фр., XVI, 1955, 28).

2. Музична форма рондо, для якої характерне кількаразове повторення основної теми.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 520.

вгору