РЕФЛЕ́КСІЯ, ї, ж.

1. Самоаналіз, роздуми людини над власним душевним станом. Коли в Шевченка знов з’являються рефлексії, він перемагав їх, вважаючи, що краще плекати надію, підтримувати ілюзію, ніж іти на компроміс з ворогом (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 594); Для героїв обох повістей [А. Головка] характерні душевна роздвоєність, непослідовність дій, постійні рефлексії (Іст. укр. літ., II, 1956, 433).

2. В ідеалістичній філософії — відображення, а також дослідження процесу пізнання.

3. мист., рідко. Те саме, що рефле́кс 2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 518.