РЕСТАВРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до реставрува́ти. * Образно. Зусиллями багатьох літературознавців реставрована надзвичайно складна мережа історичних, психологічно-творчих зв’язків «Енеїди» [І. Котляревського], в яких розкривається її художньо-естетична своєрідність (Рад. літ-во, 1, 1971, 36); // у знач. прикм. Реставрована посудина становить широкогорлий горщик з відхиленими назовні вінцями і двома ручками (Археол., II, 1948, 170); // реставро́вано, безос. присудк. сл. Знамениті собори, що лишилися в Переяславі з давніх часів і являють не тільки історичну, але й архітектурну цінність, реставровано (Чаб., Шляхами.., 1961, 12); В Чугуєві на Харківщині реставровано будівлю, в якій жив великий художник І. Ю. Рєпін (Вітч., 9, 1969, 221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 514.