РЕПУТА́ЦІЯ, ї, ж. Громадська думка про кого, що-небудь. [Таль:] Ви забули про мою репутацію! Я зовсім не з тих дам, які так безсоромно нехтують цим (Крот., Вибр., 1959, 497); Станіслав Адамович Сохачевський.. мав репутацію доброго спеціаліста (М. Ол., Леся, 1960, 100); Радянські пасажирські судна завоювали чудову репутацію у зарубіжних любителів морських мандрівок (Веч. Київ, 18.I 1969, 2).

◊ Підмо́чена репута́ція див. підмо́чений; Підмочи́ти репута́цію див. підмо́чувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 512.