РЕПТУШО́К, шка́, ч. Зменш. до ре́птух. — Сінця он поклав рептушок, та чи вистачить? (Тют., Вир, 1964, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 512.