РЕНТГЕ́Н, ч. 1. род. у. Те саме, що Рентге́нівське промі́ння (див. рентге́нівський). — В підвалі, коло лікарні, наша рація. Я там дав німцям стільки перешкод — самий рентген чого вартий — дуже важко їм нас пеленгувати… (Ю. Янов., І, 1954, 195); * Образно. Рентгеном самокритики я був просвічений не раз (Тич., III, 1957, 20); // Просвічування цим промінням. Панна Нонна зустріла мене, як завжди, радісно, оглянула мої зуби і на цей раз авторитетно визнала, що ніякого вже рентгену, ніякої пломби мені не потрібно (Збан., Єдина, 1959, 208); // Знімок, зроблений у результаті просвічування цим промінням. Мені видно, як на балконі лазить кленове листя, як перегортаються зелені ясенові пальці, мов малюнки з тінями рентгену (Вас., Незібр. тв., 1941, 43).

2. род. а. Апарат для просвічування цим промінням. — Хіба вони [лікарі] щось розуміють?!.. У районі рентген єсть, там би просвітили і побачили (Вишня, І, 1956, 427); Потухав багряний колір. Водяно-зелена світилась хмара. Мутно світ стояв — немов він був просвічений з рентгена… (Тич., II, 1957, 145).

3. род. у. Одиниця дози (кількості) рентгенівського проміння або гама-проміння. Ступінь променевої хвороби залежить від дози радіації (вимірюваної в рентгенах), одержаної організмом (Наука.., 7, 1955, 15).

РЕНТГЕ́Н… Перша частина складних слів, що відповідає слову рентге́нівський, напр.: рентгенапара́т, рентгенкабіне́т і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 506.