РЕМО́НТИК, а, ч. Зменш. до ремо́нт 1. [Морж (підходить до картини, провів долонею по рамі):] Поліровка стара, добра, але ремонтик потрібен… (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 44); Вже скільки місяців вони [німці] розбирають завали, хочуть налагодити силове господарство, щоб хоч сякий-такий ремонтик можна було провадити (Ю. Янов., І, 1954, 172); — Товаришу багермейстер, трубопровід наш дуже латаний. Ремонтик невеличкий не завадив би (Донч., II, 1956, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 504.