РЕЛЬЄ́Ф, у, ч.

1. Скульптурне зображення на площині. Скульптура поділяється на два основні види: круглу скульптуру, твори якої можна оглядати з усіх боків, і рельєф, в якому об’ємне зображення розміщене на площині (Наука.., 6, 1963, 55); Користуючись комбінованою технікою високого рельєфу і кольорової мозаїки, художники відтворили символи життя — сонце, землю й воду (Мист., 1, 1969, 17); Особливо захоплювався Равич карбувальним рельєфом, який створює чудову гру світлотіні і надає виробам пишної декоративності, властивої стилю барокко (Нар. тв. та етн., 6, 1965, 68); // спец. Скульптурний витвір з випуклим або заглибленим зображенням на площині. Композиції і рельєфи з фаянсу.. відзначаються багатством фантазії і вигадки, творчим переосмисленням традицій народного мистецтва (Мист., 4, 1968, 40).

2. Сукупність нерівностей на земній поверхні. Великі землетруси істотно змінюють рельєф земної кулі (Наука.., 7, 1961, 52); Бездоріжжя та різко пересічений рельєф, що обмежує огляд і обстріл, змусили стрілецькі підрозділи користуватися найбільш легкими і рухливими артилерійськими системами (Гончар, III, 1959, 113); Завдяки супутникам вдається простежити вплив рельєфу місцевості на розподіл хмарності (Рад. Укр., 27.VII 1967, 3).

3. перен. Те, що помітно вирізняється з однорідних предметів, явищ. На скалі.. різким рельєфом малюється камінь із висіченим хрестом на нім (Хотк., II, 1966, 283).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 499.