РЕ́КТОР, а, ч.

1. Особа, яка очолює вищий навчальний заклад. [Терень:] Товариша Гармаша призначили на ректора [інституту] (Мик., І, 1957, 136); В приймальні сиділи молоді й старі ректори багатьох університетів та інститутів республіки (Кучер, Трудна любов, 1960, 194).

2. іст. Особа, яка очолює духовний навчальний заклад. Ректор колегіуму — переяславський єпископ, незадоволений нововведеннями Сковороди, вимагав повернення до старих норм (Іст. укр. літ., І, 1954, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 498.