РЕ́КРУТ, а, ч., іст. Солдат-новобранець. Біло ходила, гей рано будила, Вставай, рекрут, гей барабани б’ють (Чуб., V, 1874, 972); Закликав капітан усіх рекрутів, питається: «Б’є вас капрал Неважук?» А вони всі в один голос: «Ні!» (Март., Тв., 1954, 421); Віддавали в рекрути і Ярему разом з іншими парубками. Це був позачерговий набір, бо почалася війна (Кочура, Зол. грамота, 1960, 23); * У порівн. Частенько по полях самотньо він ходив Без зброї, без хортів, або блукав по гаї, Як рекрут, що з війни наосліп утікає (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 497.