РЕКОМЕНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.

1. Давати позитивний усний або письмовий відзив про кого-небудь, як правило, з порукою за нього. — Всі ті, кого ви рекомендуєте, Андрію Максимовичу, не підходять з різних міркувань, — рішуче заявив міністр (Гур., Життя.., 1954, 5); — Ми вас рекомендуємо в консерваторію (Донч., V, 1957, 403); [Барабаш:] Ви для мене дуже близька людина. Ви мене в партію рекомендували… Багато допомогли своїми порадами… (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 12); // Характеризувати кого-, що-небудь. Всі вікна закриті віконницями, і я надаремне чекаю, чи не покажеться невесела фігура хитрого і злого (так його тут рекомендують) султана (Коцюб., III, 1956, 350).

2. також з інфін. Давати поради, вказівки або настанови кому-небудь зробити щось; пропонувати. Федорову рекомендували організувати, крім районних загонів, обласний партизанський загін з підрозділами вершників (Шер., Молоді месники, 1949, 9); Він рекомендував мені написати про цю людину (Донч., VI, 1957, 628); — А зараз рекомендую прополоскати зуби наваром дубової кори (Збан., Єдина, 1959, 200).

3. також без додатка. Знайомити з кимось, представляти кому-небудь когось, називаючи його. Коли вона не має поняття, що я за одна, то не відмовте рекомендувати їй (Л. Укр., V, 1956, 264); — Марта Кирилічна Каралаєва! — рекомендувала йому Христина (Н.-Лев., VI, 1966, 35); — Приймайте разом з хлопцями в дивізію нас, — сказав Лобода, рекомендуючи Щорсу своє товариство. — Ось Максим Сірко,.. Платон Шерстюк (Довж І, 1958, 193).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 495.