РЕЗУЛЬТАТИ́ВНИЙ, а, е.

1. Прикм. до результа́т. Треба рішуче відмовитись від дріб’язкової опіки регулюючих і контролюючих органів над трестами і держпідприємствами, залишивши за державою загальнопланове регулювання їх роботи, враховуючи її в результативних вираженнях (балансова звітність) (КП України в резол. і рішен.., 1958, 210).

2. Який дає або приносить позитивний результат. Боротьба радянського народу за нові успіхи в комуністичному будівництві породжує масовий героїзм людей на трудовому фронті, викликає до життя нові, більш результативні форми соціалістичного змагання (Наука.., 2, 1958, 2); Історичний матеріалізм озброює дослідників розумінням специфіки суспільства, що має винятково важливе значення для результативного пізнання суспільних явищ (Ком. Укр., 7, 1970, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 490.