РЕЗУЛЬТА́Т, у, ч. Остаточний, кінцевий підсумок якого-небудь заняття, діяльності, розвитку і т. ін. — Ось і траншея, по якій ми вели вогонь, — сказав Брянський, і всіх потягло глянути на результати своєї роботи (Гончар, І, 1954, 54); — Я схрещую їх [рослини] поступово, підбираючи близькі до кожної і по можливості такі, що виросли в різних за відстанню місцевостях, створюю гібридів-посередників, а тоді вже, щоб одержати результат, схрещую… (Довж., І, 1958, 459); [Спартак:] Генерал чекає На результати розвідки (Дмит., Драм. тв., 1958, 10); // Наслідок якої-небудь дії, якогось явища і т. ін. Я здоров, все менше і менше кашляю, серце часом болить і почуває втому, але це результат дороги і ненормального життя по приїзді на Капрі (Коцюб., III, 1956, 408); Прямим результатом другої світової війни і перемоги в ній Радянського Союзу було піднесення політичної активності широких народних мас, зростання демократичних, антиімперіалістичних сил (Ком. Укр., 9, 1965, 60); Погіршення харчування пролетарських мас в капіталістичному суспільстві — це результат дії закону абсолютного і відносного зубожіння (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 87); // Сума, яку одержують після певних математичних дій. Щоб помножити будь-яке число на суму кількох чисел, можна помножити це число на кожний доданок окремо і одержані результати додати (Алг., І, 1956, 11); Потім друзі множать 21 на 12 і складають обидва результати (Донч., VI, 1957, 492); // Показник чого-небудь. Щоб вивести середню добову температуру, складають результати чотирьох спостережень і суму ділять на 4 (Фіз. геогр., 5, 1956, 82).

В результа́ті: а) внаслідок. В результаті довголітньої війни та дій інтервентів країна була розорена (Іст. СРСР, І, 1956, 166); Радянська демократія, яка народилася в результаті перемоги Великого Жовтня, служить інтересам народу (Ком. Укр., 10, 1966, 8); б) після всього, як наслідок. Коли так багато зразу збереться всяких вражінь [вражень], то в результаті — хаос (Коцюб., III, 1956, 323).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 489.