РЕЗОНУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. резонува́ти. Резонування звуків у нижньому грудному резонаторі забезпечується вже набутою дихальними вправами опорою звуку (Худ. чит.., 1955, 53).

2. Здатність резонувати. Резонуванням деревини називають її здатність підсилювати звук без зміни його тону. Ці якості деревини враховують при виготовленні музичних інструментів (Стол.-буд. справа, 1957, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 489.