РЕЗИ́НА, и, ж., розм.

1. Еластична речовина, яка не пропускає води, повітря і виготовляється шляхом вулканізації каучуку; гума. — В цей час, як на гріх, в колгосп привезли резину, на купівлю якої треба було тисячу триста карбованців (Кучер, Трудна любов, 1960, 241).

2. Виріб, предмет з цієї речовини. [Цілюрик Шміт:] Не хотів би я тепер бути фабрикантом, хоч би мав зараз на резинах поїхати (Л. Укр., IV, 1954, 250).

Жува́льна рези́на — присмачений чим-небудь шматочок гуми для жування. В комфорті та сервісі ти перейшов Найвищу межу ідеальну, Це ти ж бо рецепта робити знайшов Найкращу резину жувальну! (Рильський, Мости, 1948, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 487.