РЕАЛІ́СТ, а, ч.

1. Послідовник реалізму (у 1 знач.). Переконаний реаліст, Шевченко вимагав від письменника й митця глибокого знання народу та його життя (Мист., 2, 1955, 14); М. Пришвін називав справжнім реалістом такого письменника, який добре бачить темні й світлі сторони життя, але справу свою веде у світлий бік і тільки пройдений в цей бік шлях вважає реальністю (Рад. літ-во, 3, 1968, 27).

2. Людина, яка вміє і здатна правильно враховувати і тверезо оцінювати об’єктивні умови, можливості, співвідношення сил і т. ін. Незаможник — селянин. Він практик, господар, реаліст (Еллан, II, 1958, 97); Реалістичний характер соціалістичного мистецтва обумовлюється, насамперед, тим, що воно виражає естетичні потреби будівників соціалізму — переконаних і послідовних реалістів у всьому своєму житті (Талант.., 1958, 23).

3. У дореволюційній Росії — учень реального училища. Менша сестра, гімназистка, бачила з вікна, що Юрій розмовляв з якимсь реалістом (Бурл., Напередодні, 1956, 12); В класах першої української гімназії співали гімназисти, реалісти, семінаристи (Смолич, Мир.., 1958, 78).

4. Послідовник реалізму (у 3 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 466.