РЕА́КТОР, а, ч.

1. ел. Потужна котушка індуктивності для обмеження струмів короткого замикання і підтримування напруги у високовольтних установках. * Образно. Наш квапливий крок стає все ширшим, швидшим, і ми з вами щораз повинні бачити все далі й далі. Бо час міняється, бо в реакторі сучасної перенапруги інакшою стає й душа народу (Літ. Укр., 27.XI 1970, 2).

2. хім. Апарат для проведення хімічних реакцій при певних температурах і тисках.

3. фіз. Установка, де відбувається керована ланцюгова ядерна реакція поділу атомних ядер. Радіаційні зміни в речовині треба враховувати при проектуванні і експлуатації реакторів (Наука.., 9, 1956, 6).

∆ А́томний (я́дерний) реа́ктор — те саме, що реа́ктор 3. На існуючих атомних реакторах регулюючі і запобіжні пристрої працюють з датчиками, встановленими нерухомо (Наука.., 10, 1963, 39); На практиці ланцюгову реакцію ділення урану використовують у так званих ядерних реакторах (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 465.