Про УКРЛІТ.ORG

ранг

РАНГ, у, ч.

1. Спеціальне звання, чин. Пан Темницькийто був пенсіонований урядник невисокого рангу (Фр., II, 1950, 291); В унтер-офіцера Шілінга завжди товариський тон в розмові з солдатами і зовсім немає тієї дурнуватої пихи, яка особливо властива офіцерам нижчого рангу (Кол., На фронті.., 1959, 17); Військ-юрист першого рангу.. коротко доповів Гречкунові про мету свого приходу (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 210).

∆ Та́бель про ра́нги див. та́бель.

2. Категорія, розряд яких-небудь предметів, явищ, певних осіб і т. ін. Шпигун найвищого рангу, інтриган від Мекки до ВатіканаФранц фон Папен (Смолич, Після війни, 1947, 23); Є різні ранги читачів, різні смаки, різні культурні рівні (Літ. Укр., 2.VIII 1968, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 448.

вгору