РА́КША, і, ж. Перелітний птах із блискучим строкатим оперенням; сиворакша. Улітку стілько тут було птиці і якої тілько не було? Солов’ї сотнями щебетали, зозулі, іволги, ракші, горлиці, а горобців? (Мирний, IV, 1955, 16); Блакитна ракша верескне, задирчить і майне в кущі, як у воду (Ю. Янов., Мир, 1956, 143); З-за печі вилетів синій з коричневими западинами птах, трохи менший за галку і на нижчих ногах.. Звичайно, я відразу впізнав ракшу (Коп., Як вони.., 1961, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 446.