РАКЕ́ТА, и, ж.

1. Наповнений піротехнічною сумішшю снаряд, який при спалахуванні злітає високо в повітря; використовується для світлової сигналізації, освітлення місцевості, фейєрверків і т. ін. Ракети лускали високо під хмарами, розсипаючися градом кровавих іскор (Фр., II, 1950, 62); По серії зелених ракет мала початись нічна атака (Гончар, III, 1959, 98); Десь за лісом злітали ракети, і зелені тіні освічували чорні стовбури дерев (Тют., Вир, 1964, 492); — Так він ото дочку в Огиря й схватив собі. Там весілля таке було! З району начальство приїздило, ракети пускали (Головко, II, 1957, 12); * У порівн. Тріщить площа, стріляють гори, а зорі над нами такі великі, наче ракети (Коцюб., III, 1956, 412).

2. Літальний апарат або пристрій з реактивним двигуном. Вступ нашої країни в період розгорнутого будівництва комуністичного суспільства ознаменований великою перемогою — запуском радянської космічної ракети (Ком. Укр., 1, 1959, 2); В вишині, там, де зорі огнисті, мчить ракета в космічній імлі… (Сос., Так ніхто.., 1960, 9); — Багатоступінчата ракета у міжпланетному рейсі, то була його [К. Е. Ціолковського] мрія (Рибак, Час.., 1960, 665); // військ. Бойовий снаряд, який приводиться в рух реактивною силою. Наші конструктори створили також ракети, які, в разі нападу на нашу країну, можуть поразити будь-яку базу в Європі (Рад. Укр., 20.ХІ 1957, 2).

∆ Балісти́чна раке́та див. балісти́чний; Раке́та-носі́й — останній ступінь багатоступінчатої ракети, за допомогою якої виводять на орбіту штучний супутник, космічний корабель і т. ін. Для запуску такого супутника [Землі] потрібна була ракета-носій дуже великої потужності (Наука.., 8, 1958, 14).

3. Невелике судно на підводних крилах, яке рухається з великою швидкістю. Швидко доїхали до річкового вокзалу, зайняли місця на ракеті, і байдак XX століття помчав нас по водах Дніпра-Славутича (Нар. тв. та етн., 2, 1968, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 444.