Про УКРЛІТ.ORG

разючо

РАЗЮ́ЧО, присл., рідко. Те саме, що разю́че. Карпо Васильович, разючо помолоділий, уже стояв на ганку і, скинувши кашкета, дивився вгору, мовби чекаючи звідти когось дорогого, бажаного… (Гончар, І, 1954, 533).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 441.

вгору