РАДІОЛЮБИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто займається радіотехнікою і радіозв’язком не як професіонал, а як любитель. Віталіїв погляд перехоплюється — в який уже раз! — на грамоти та дипломи, порозвішувані на стінах. Ці дипломи в різний час присуджено Сашкові за перемоги на змаганнях радіолюбителів-короткохвильовиків (Гончар, Тронка, 1963, 40); Швейцарська ліга радіолюбителів кожного року організує традиційні змагання короткохвильовиків усього світу (Рад. Укр., 7.I 1965, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 432.