РА́ДІО, невідм., с.

1. Передавання на відстань без дротів інформації за допомогою радіохвиль. В 1895 р. видатний російський фізик О. С. Попов зробив величезне науково-технічне відкриття, він винайшов бездротовий спосіб зв’язку — радіо (Радіолокація.., 1958, 7); Летять по радіо слова — з найдальших далей вісті. І все, що вимовить Москва, у кожнім чують місці (Забіла, У.. світ, 1960, 104).

2. розм. Те саме, що радіопереда́ча 2. Офіцер все ще слухав радіо, а денщик готував уже вечерю (Панч, В дорозі, 1959, 127); Семен Омелянович розповів, що знав із радіо, про величезний розгром ворога під Москвою (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 32).

3. розм. Те саме, що радіоприйма́ч. Ввімкнути радіо.

4. розм. Центр, звідки ведеться радіопередача.

РАДІО¹… Перша частина складних слів, що відповідає слову ра́діо у 1 знач., напр.: радіоавто́граф, радіоаеронавігаці́йний, радіоаеронавіга́ція, радіоакумуля́тор, радіоакусти́чний, радіови́шка, радіовітромі́р, радіогідрометеороло́гія, радіодіапазо́н, радіокана́л, радіолаборато́рія, радіолі́нія, радіоо́бмін, радіообслуго́вування, радіоопера́тор, радіопеленгува́ння, радіопозивні́, радіопри́лад, радіопрово́дка, радіорефле́ктор, радіоспра́ва, радіотелескопі́я, радіочастота́, радіочасто́тний і т. ін.; у 2 знач., напр.: радіови́ступ, радіожурна́л, радіоінформа́ція, радіолекто́рій, радіоле́кція, радіома́тч, радіомі́тинг, радіоо́гляд, радіоповідо́млення, радіопрогно́з, радіоро́звідка, радіоспекта́кль, радіотеа́тр, радіошуми́ і т. ін.; у 3 знач., напр.: радіовиробни́цтво, радіодета́ль, радіозаво́д, радіоелеме́нт, радіомайсте́рня, радіопересу́вка, радіотова́ри, радіоустано́вник, радіоустаткува́ння і т. ін.

РАДІО²… Перша частина складних слів, що відповідає слову радіоакти́вний, папр.: радіоізото́п, радіойо́д, радіолікува́ння, радіоскопі́я, радіостро́нцій, радіофо́сфор і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 430.