РАДІА́ТОР, а, ч.

1. Теплообмінний апарат для охолодження води, мастила, повітря у двигунах внутрішнього згоряння (в автомобілі, тракторі, літаку і т. ін.). Машина зупинилася пружно, наче увіткнулась радіатором у густу, непроходиму масу повітря (Собко, Граніт, 1937, 14); Водій витягнув відро і долив у радіатор води (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 65).

2. Нагрівальний прилад у системах водяного, парового, іноді електричного опалення. Тримаючи руку над гарячим радіатором опалення, над плитою, над ввімкненою електричною лампочкою, ми помічаємо, що над ними піднімаються теплі струмені повітря (Фізика, II, 1957, 19); — Що ви, батьку, ми до печі не звикли. Не те життя, — жартував Зозуля. — Ну, а радіаторів у нас ще нема (Кучер, Трудна любов, 1960, 403).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 429.