РА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Викликати почуття радості. Погомоніти з високим начальством було для Хоми просто-таки втіхою. Особливо його радували зустрічі з Героєм Радянського Союзу гвардії майором Воронцовим (Гончар, III, 1959, 203); Щорс любив верхову їзду і добрих коней. Його радував морозний ранок і якийсь особливий бадьорий ритм, що відчувався в кожному рипінні сідла і в кожному подиху товаришів (Довж., І, 1958, 151); Наші успіхи радують весь радянський народ, як також і друзів наших за кордоном (Тич., III, 1957, 486); // чим. Приносити кому-небудь радість своєю сумлінністю, готовністю щось робити і т. ін. Скромна, тиха Галина.. радує батьків любов’ю до праці (Колг. Укр., 4, 1956, 22).

◊ Ра́дувати о́ко (о́чі) див. о́ко¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 437.