РА́ДНИЙ¹, а, е, діал. Радий.

◊ З ра́дної душі́ — з великим бажанням, охоче. Семен був би з радної душі пішов, не так із цікавості.., як для того, щоби десь утекти від хати (Март., Тв., 1954, 113).

РА́ДНИЙ², ного, ч., іст. Те саме, що ра́дник 3. Радні поволі стягалися до канцелярії (Стеф., І, 1949, 73); Громадський уряд — це збірне місце найстатечніших господарів.. Сходилися радні і ті, що колись були в раді (Круш., Буденний хліб.., 1960, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 437.