РА́ДЖИН, а, е. Прикм. до ра́джа; // Належний раджі. Гарун взяв під руку Саїба і повів його в раджині скарбниці (Н.-Лев., IV, 1956, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 427.