ПІТО́Н, а, ч. Велика неотруйна змія родини удавових. Вилізла довга гадюка-пітон і на очах у журавлика проковтнула маленьку пухнасту тваринку (Ів., Ліс. казки, 1954, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 550.