ПІТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Укриватися потом. Кукулик совався на кріслі, червонів, пітнів (Загреб., День.., 1964, 328); В Річинського пітніли руки навіть крізь рукавички (Вільде, Сестри.., 1958, 3).

2. тільки 3 ос. Укриватися краплями осілої пари; запотівати. Катря аж лицем притулилась до скла, щоб розглянути.. Але від дихання пітніє скло — затуманює все (Головко, II, 1957, 386).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 550.