ПІСЛЯГРОЗОВИ́Й, а́, е́. Який буває, здійснюється, відбувається, настає і т. ін. після грози. Краплисто падає в свіжу післягрозову тишу лунке зозулине — ку-ку (Гончар, Таврія.., 1957, 539); Свіже післягрозове повітря сповнює кімнату (Веч. Київ, 20.VIII 1957, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 542.