ПІСЕ́ННО. Присл. до пісе́нний. Дитина заплакала, і Оксана, здавалось, забула про все на світі, гойдала сина, примовляла пісенно: Засни, засни, мій гарнесенький (Ткач, Крута хвиля, 1954, 30); Чув [Чумак].., як тут, у Горнилівці, зоряними вечорами пісенно перегукується куток з кутком, вулиця з вулицею (Речм., Весн. грози, 1961, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 541.