ПІСЕ́ННИЙ, а, е. Прикм. до пі́сня 1. Завдання розширення музичного «словника» сучасності за рахунок нових пісенних інтонацій повинно вирішуватися в тісному зв’язку з іншими.. творчими проблемами (Ком. Укр., 7, 1961, 76); Його несподівано гарячі слова про неї були пройняті ніжністю, повиті пісенною красою (Гончар, III, 1959, 82); // Схожий на пісню (у 1 знач.). Музика, створена Сметаною, насичена живими інтонаціями народної пісенної мови (Рад. Укр., 2.III 1949, 4); * Образно. Над колгоспним током пливе, гойдається пісенний гул молотарки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 371); // Схильний до співання пісень. Пісенний народ.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 541.