ПІРИ́Т, у, ч. Мінерал жовтого кольору у вигляді зернистих мас з металевим блиском, що являє собою сполучення заліза з сіркою; сірчаний або залізний колчедан. Горіння буває тоді, коли у шарах гірських порід є багато мінералу піриту, що окислюється при доступі повітря і води, виділяючи багато тепла (Про вулкани.., 1955, 21); Прикрасили [мармур].. кристали піриту (Стельмах, II, 1962, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 539.