ПІР’Ї́НОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до пір’ї́нка. Тільки й чути шелест, як вискубують пір’їночки з пташок (Крим., Вибр., 1965, 409); * У порівн. Сукняна чумарчина на однім плечі, як пір’їночка (Вишня, II, 1956, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 539.