ПІ́НІЄВИЙ, а, е. Прикм. до пі́нія. Перед очима в мене завжди стояв наш маленький пінієвий лісок (Загреб., Європа. Захід, 1961, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 536.