ПІ́НІЯ, ї, ж. (Ріпиs ріпеа). Вид сосни з зонтикоподібною кроною і червоно-бурою корою; італійська сосна. З хвойних дерев [у субтропічній зоні] зустрічаються різні види сосен, особливо пінії (Фіз. геогр.., 6, 1957, 43); З диких дерев [на Капрі] найбільше евкаліптів, пальм, піній, дубів (Коцюб., III, 1956, 332); Схили гір зазеленіли темними миртами і плоскими китайськими парасольками піній (Тулуб, Людолови, II, 1957, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 536.