ПІНЛИ́ВИЙ, а, е. Який піниться (у 1, 2 знач.). Вася й море бачив. Шумливе, бурхливе море, що вище тополь гойдає пінливі хвилі (Ковінька, Кутя.., 1960, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 536.