ПІЛО́Н, а, ч., архіт.

1. іст. Башта у вигляді зрізаної піраміди, яка зводилася біля входу в стародавній єгипетський храм.

2. перев. мн. Масивні, звичайно прямокутні колони, що служать опорою арок, склепінь або оформляють з боків в’їзди, входи в парки, на мости і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 534.